Судебное решение о признании диплома Международного Института Управления, Бизнеса и Права в Славянске (Міжнародного інституту управління, бізнесу і права м. Слов'янськ) эквивалентным диплому о высшем образовании государственного образца
Справа №2-101/08 2008 p. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2008 року смт. Білокуракине Білокуракинський районний суд Луганської області у складі: головуючого - судді Полєно B.C., при секретарі - Салімон Л.В. за участю представника позивача - ОСОБА_2 за участю представника відповідача - ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Білокуракине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського Райавтодору про захист особистого немайнового права, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Білокуракинського Райавтодору про захист особистого немайнового права. В обґрунтування своїх вимог позивач указав, що він народився в селищі Беляєвка, Харківської області, а в подальшому проживав в селищі Білокуракине, Луганської області, Україна де й по теперішній час мешкають його батьки. У 1993 році, після закінчення навчання у Старобільському радгосп-технікуму Луганської області, за направленням, яке було надано відповідачем -Білокуракинським Райавтодором, позивач вступив до Міжнародного інституту управління, бізнесу і права м. Слов'янськ. Донецької області на факультет «Юрист-менеджер», який він закінчив у 1996 році. Після закінчення навчального закладу, 23.03.96р. йому було видано диплом про освіту, встановленого зразку, серії НОМЕР_1 та виписку з залікової відомості. З 20 травня по 22 липня 1996 позивач працював у відповідача - Білокуракинському райавтодорі на посаді юристконсульта. В даний час він проживає на території Російської Федерації. Дізнавшись наприкінці 2006 року про те, що для зарахування у загальний стаж його роботи навчання у вищевказаному учбовому закладі та період роботи в Білокуракинському райавтодорі, який на той час направляв на навчання до навчального закладу, йому необхідно мати довідку з вищевказаного підприємства, яка б дійсно підтверджувала період, кількість відпрацьованих часів роботи на підприємстві з зазначенням нарахованої заробітної плати, позивач звернувся у січні 2008 року безпосередньо до адміністрації Білокуракинського райавтодору з приводу видачі вищевказаної довідки. Відповідачем було повідомлено про те, що оскільки, позивач має диплом про освіту, виданий недержавним навчальним учбовим закладом, а тому є сумнівним, а можливо й недійсним на території України, таку довідку вони надати не можуть. Позивач, вважає, що внаслідок неотримання ним від відповідача вищевказаної довідки, в подальшому це може спричинити перешкоду у своєчасній і повній реалізації ним його конституційного права та просить суд визнати диплом таким, що є дійсним і відповідає рівню державної освіти, та зобов'язати відповідача - Білокуракинський Райавтодор - видати довідку про те, що позивач - ОСОБА_1 дійсно після закінчення вищевказаного навчального закладу працював на підприємстві на посаді юрисконсульту і зазначити в ній період роботи, кількість відпрацьованих часів та суми нарахованої заробітної плати. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити позов та надав аналогічні пояснення. Представник відповідача - Білокуракинського Райавтодору - в судовому засіданні пояснив, що причиною відмови у видачі постало те, що позивачем при зверненні до підприємства із заявою про видачу довідки було пред'явлено диплом недержавного навчального учбового закладу. Тому, вважаючи, що такий документ про освіту є сумнівним, а можливо й недійсним на території України, це могло би спричинити й недійсність довідки, яку б вони видали на вимогу позивача. Вони не проти видати відповідну довідку, при наявності рішення суду, що підтверджує дійсність диплому. Згідно трудової книжки виданої на ім'я ОСОБА_1., 25 червня 1993 року він дійсно 20.05.1996 року був прийнятий до Білокуракинського РайДРСУ на посаду юрисконсульта наказ № 50 від 20.05.96 p., a22.07.96 року за власним бажанням був звільнений з займаної посади наказ № 68-к від 22.07.96 року. Згідно диплому серія НОМЕР_1 виданого 23 березня 1996 року Міжнародним інститутом управління, бізнесу і права, м. Слов'янськ на ім'я -ОСОБА_1 про закінчення факультету «юрист-менеджер», позивач дійсно навчався в вищевказаному інституті. Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі кожний окремо і в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач у 1993 році вступив до Міжнародного інституту управління, бізнесу і права м. Слов'янськ, Донецької області на факультет «Юрист-менеджер», який він закінчив у 1996 році. Після закінчення навчального закладу йому 23.03.96р. було видано диплом про освіту, встановленого зразку, серії НОМЕР_1 та виписку з залікової відомості. З 20 травня по 22 липня 1996 позивач працював на посаді юристконсульта в Білокуракинському райавтодорі. В даний час він проживає на території Російської Федерації. Наприкінці 2006 року, позивач дізнався про те, що для зарахування у загальний стаж його роботи навчання у вищевказаному учбовому закладі та період роботи в Білокуракинському райавтодорі, який на той час направляв на навчання до навчального закладу, йому необхідно мати довідку з вищевказаного підприємства, яка б дійсно підтверджувала період, кількість відпрацьованих часів роботи на підприємстві з зазначенням нарахованої заробітної плати. За таких обставин, у січні 2008 року позивач звертався із заявою безпосередньо до адміністрації підприємства, з якого він розпочав свій трудовий стаж. На підприємстві йому було повідомлено про те, що оскільки він має диплом про освіту, виданий недержавним навчальним учбовим закладом, а тому диплом є сумнівним, а можливо й недійсним на території України, таку довідку вони надати не можуть. Конституцією України, Цивільним кодексом України визначено перелік особистих немайнових прав. Відповідно до Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ зі змінами та доповненнями, навчальні заклади створюються органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадянами відповідно до соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб у них за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів. Статтею 27 вищевказаного закону визначено, що випускнику державного або іншого акредитованого (атестованого) навчального закладу видається відповідний документ про освіту встановленого зразка. Зразки документів про освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України. Навчальний учбовий заклад, який закінчив позивач 23.03.96р. -Міжнародний інститут управління, бізнесу і права м. Слов'янськ Донецької області, був зареєстрований органами виконавчої влади Донецької області та на той час, відповідно до листа Міністерства освіти України № 2/1-315 від 23.04.97р., постанови Кабінету Міністрів України № 228 від 05.04.94р. «Про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів» міг здійснювати освітню діяльність без ліцензії до 1 липня 1996 року і відповідно видавати документи про вищу освіту власного зразка, які відповідають рівню державної освіти. Оскільки позивач - ОСОБА_1, закінчив вищевказаний навчальний заклад саме до 1 липня 1996 року та отримав диплом встановленого зразку 23.03.96р., тому й документ про освіту, виданий йому навчальним закладом є дійсним по теперішній час і таким, що відповідає рівню державної освіти, та підтверджує навчання та здобуття ним спеціальності юриста-менеджера з присвоєнням ступеню бакалавра економіки. Тому ставлення під сумнів документу про освіту та не видачу йому відповідної довідки, прямим чином порушує його особисте нематеріальне право, право на законне підтвердження часу навчання та трудового стажу, що в подальшому може спричинити перешкоди у здійсненні ним конституційних прав, зокрема, право на пенсію За таких умов суд вважає можливим задовольнити позов в повному обсязі та визнати диплом про освіту дійсним та таким, що відповідає рівню державної освіти і зобов'язати відповідача видати довідку. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, ч.2 ст. 272, ч.3 ст. 273, 275 ЦК України, ст. ст. 5, 6, 10, 11, 15, 60, 62, 64, 209, 212-215 ЦПК України, Законом України «Про освіту» суд. - ВИРІШИВ: Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Визнати таким, що диплом серії НОМЕР_1 виданий 23 березня 1996 року Міжнародним інститутом управління, бізнесу і права, м. Слов'янськ на ім'я - ОСОБА_1 про закінчення факультету «юрист-менеджер» є дійсним, таким, що відповідає рівню державної освіти, та є документом, що підтверджує вищу освіту. Зобов'язати відповідача - Білокуракинський Райавтодор - видати довідку ОСОБА_1, про те, що він дійсно після закінчення навчального учбового закладу працював на підприємстві на посаді юрисконсульту та зазначити в ній період його роботи, кількість відпрацьованих часів та суми нарахованої заробітної плати. Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Білокуракинський районний суд Луганської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а також апеляційної скарги в строк 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Ссылка на оригинальный текст документа в Едином Государственном Реестре Судебных Решений Украины http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/5971909 Думаю что многих интересуют документы о признании дипломов МИУБП, как собственно меня и других 15000 выпускников этого учебного заведения, поэтому взял на себя смелость повесить это судебное решение для всеобщего обозрения. Если кому-то удасться получить его копию, буду признателен если отошлете мне его на электронный адрес: riac@yandex.ru Обновление - копия решения Волгодонского районного суда (Ростовская область) о признании диплома МИУБП Федеральной службой по надзору в сфере образования и науки на территории РФ. Ссылка на полный техт решения: https://rospravosudie.com/court-volgodonskoj-rajonnyj-sud-rostovskaya-oblast-s/act-104740320 Обновление - Копия решения Черкасского районного суда (Черкасская область Украины) об установлении факта имеющего юридическое значение в отношении выпускника МИУБП, в связи поступлением его на госслужбу. Он успешно подтвердил факт своего обучение в институте на основании свидетельских показаний. Запрос в архив суд сочёл невозможным. Ссылка на полный техт решения: http://reyestr.court.gov.ua/Review/39038854 Сергей 09.02.2017
|